Використовуючи енергію набору світлодіодів у вакуумній камері, дослідники з Університету Пенсільванії зуміли підняти в повітря дві невеликі пластикові пластини.
Хоча раніше вчені використовували теж саме фізичне явище для підняття аерозолів у мікрорідких пристроях, об’єкт,такої величини раніше не піднімався, що робить дослідження, опубліковане в Science Advances, проривом.
Наука пробує свої сили у розробці “чарівного килима”
Дослідники змогли підняти в повітря майларові пластини, ширина яких дорівнює діаметру олівця. Вони витають, не використовуючи нічого, крім енергії світла внизу.
Зависання відбувається завдяки енергії від світлодіодів. Вона підсилює частинки повітря під пластиком і відштовхує пластини легким вітром.
З чого складається атом: просто про складне
“Чарівний килим” може звучати досить абстрактно; однак цю технологію насправді можна було б використати, щоб дізнатись більше про мезосферу.
Знаходячись на висоті від 50 до 85 кілометрів над нашими головами, цей високий регіон атмосфери досить складний для вивчення, оскільки ми не маємо до нього доступу.
Тиск в атмосфері Марса схожий на мезосферу Землі і вивчення нашої мезосфери може допомогти нам розробити технології для Марса.
Отримавши перший приклад стабільного фотофоретичного польоту, дослідники також мають на озброєнні теоретичну модель, яка може імітувати, як поводилися б різні літаючі пластини в атмосфері.
Використовуючи ці технології, дослідники зараз розглядають можливість створення системи польоту, яка може утримувати невеликі датчики в мезосфері за допомогою технології зависання на світлі.
Живі фільтри в природі: як фільтрують устриці?
Модель вказує на те, що плаваюча пластина може розташовуватися 80 кілометрів у нас над головою, будучи обладнаною вантажем розміром з датчик. Однак ідея перебуває на початковій стадії розробки.
Дослідники заявляють, що існує багато метеорологічних викликів, які необхідно подолати, перш ніж такі технології можна буде застосовувати.
Джерело: https://interestingengineering.com
