Дізнайтеся який найбільший астероїд Сонячної системи і чи є ним славнозвісна Церера?
Однією з найбільших загроз Землі та найбільших побоювань людства є катастрофічний вплив падіння астероїда і цьому побоюванню є причини. Залишаються докази руйнування, яке спричинив найбільший астероїд та його удар об Землю, який відомий із ранньої історії формування Землі. Він майже знищив усе життя лише 66 мільйонів років тому.
Окрім астероїда, який призвів популяцію динозаврів до зникнення, дві події в недавній історії надали поштовх моніторингу та вивченню астероїдів у нашій Сонячній системі. Тунгуська подія в 1908 р., яка знищила ліс величиною понад 1290 км, і Челябінський метеор у 2013 р., які непомітно проникли в земну атмосферу. Жоден з них не здійснив розбився і не вибухнув незадовго до того, як потрапити на Землю, але спустошення, яке вони створили, викликає у багатьох запитання, а що, якби вони впали на заселену землю?
Сьогодні у нас є кілька програм моніторингу, таких як програма спостереження за неземними об’єктами NASA, яка каталогізує та обчислює траєкторії будь-яких потенційних загроз для Землі.
Великі телескопи, такі як Панорамний оглядовий телескоп та система швидкого реагування (Pan-STARRS), старанно спостерігають за небом, відстежуючи всі предмети нашого неба, щоб переконатись, що якщо є загроза, ми побачимо, що вона надходить, і зможемо мінімізувати або усунути руйнувань, які астероїд може спричинити при ударі.
Малі тіла Сонячної системи: астероїди, комети, метеори…
Який найбільший астероїд Сонячної системи: список
В даний час найбільші на сьогодні вивчені астероїди існують переважно в межах поясу астероїдів між Марсом і Юпітером. Ось список 15 найбільших астероїдів за розміром.
Церера
Церера – хоча зараз вона внесена до списку карликових планет, вона все ще класифікується як найбільший астероїд Сонячної системи. Церера обертається навколо Сонця в межах поясу астероїдів (який іноді називають поясом астероїдів Церери) між Марсом і Юпітером. Її розмір становить близько 945 км, що робить її найбільшим астероїдом.
Веста
Веста – другий за величиною найбільший астероїд у Сонячній системі розміром 525 км, а також знаходиться в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. Він становить близько 9% від загальної маси всього поясу. Він має орбітальний час 3,63 року і має осьовий нахил 29 градусів. Цей астероїд є в списку об’єктів, які розглядаються як карликові планети.
Паллада
Паллада – покриває близько 7% загальної маси поясу астероїдів і є третім за величиною астероїдом у Сонячній системі за розміром 512 км. Вона знаходиться у списку виявлених об’єктів, які слід розглядати як карликові планети (разом із Седною, Оркусом, Кваоаром, 2002 TX 300, 2002 AW 197, Варуною, Іксіоном, Вестою та Гігією), але в цей час все ще вважається астероїдом.
Гігія
Гігія – четвертий за величиною астероїд у нашій Сонячній системі за розміром приблизно від 350 до 500 км. Вона також розглядається як карликова планета завдяки своїй масі та формі. Це астероїд типу С, оскільки він складається переважно з поверхні вуглецевого типу.
Interamnia
Interamnia – діаметр 350 км, що займає 1,2% від загальної маси пояса, 704 Interamnia є п’ятим за величиною астероїдом у Сонячній системі. Оскільки це астероїд типу F з низьким альбедо, дуже мало його досліджень можна зробити, та занадто важко його побачити.
52 Європа
52 Європа – це астероїд, розташований у поясі астероїдів. Цей астероїд має діаметр близько 315 км з масою 3,27 – 1019 кг. Це астероїд типу С, що робить його дуже темним на вигляд.
Що таке Теорія великого вибуху: детальне пояснення
511 Давіда
511 Давіда – цей астероїд оцінюється в діаметрі від 270 до 310 км і покриває 1,5% від загальної маси поясу. Низьке альбедо 0,054–0,066 робить його досить темним і важким для огляду. Це астероїд типу С, що означає, що він має вуглецеву сполуку, що пояснюється його темрявою.
Альбе́до — фізична величина, що описує здатність поверхні чи космічного тіла відбивати та розсіювати випромінення.
87 Сільвія
87 Сільвія – на відміну від більшості астероїдів, Сільвія має дивну характеристику, у неї є місяць, насправді два Ромул і Рем. Це незвично, оскільки астероїди зазвичай не мають супутників. Відкрита в 1866 році, Сільвія має діаметр близько 150 км.
65 Кібела
65 Кібела – астероїд Х-типу (надзвичайно темний, вуглецевий) з альбедо 0,071. Ернст Темпель відкрив цей майже невидимий астероїд в 1861 році, що було неймовірним подвигом для того періоду. За оцінками, діаметр – 330 миль , що робить її 9-ю за величиною астероїдом. Кібела знаходиться на зовнішній частині пояса.
15 Евномія
15 Евномія – цей астероїд займає внутрішню частину пояса і є найбільшим з астероїдів типу S (кам’янистий). За оцінками, вона займає 1% від загальної маси пояса, але це непевно, оскільки діаметр і маса цього та багатьох астероїдів не визначені дуже точно. Її відкриття було здійснено в 1851 році Аннібале де Гаспарісом.
3 Юнона
3 Юнона – відкрита в 1804 році Карлом Л. Гардінгом, Юнона є другим за величиною астероїдом S-типу в поясі поруч з 15 Евномією. При першому відкритті спочатку його вважали планетою. У 1850-х роках його перекваліфікували в астероїд через малу та неправильну форму.
624 Гектор
624 Гектор – цей астероїд був захоплений гравітаційним полем Юпітера і став троянським місяцем Юпітера. Гектор насправді є бінарним астероїдом, що складається з двох менших астероїдів, утримуваних гравітацією. Ще один незвичний аспект для Гектора полягає в тому, що він має свій власний “місяць”. Менший супутник обертається навколо астероїда, але ще не отримав назви, його попередня назва – S / 2006 (624) 1.
31 Єфросинія
31 Єфросинія – з понад 30 астероїдів, виявлених із поясу, Єфросинія є на сьогоднішній день найтемнішою. Це астероїд типу С, який обертається біля самого краю пояса і має велику масу, тому він твердий і не пористий. Єфросинія в основному вивчалася за допомогою радарів, тому значна частина інформації про неї лише в процесі вивчення.
88 Тібе
88 Тібе – відкритий у 1866 р., 14-ий за величиною астероїд у Сонячній системі має діаметр близько 232 км. На даний момент відомо не так багато про нього, оскільки астероїд занадто далеко і занадто темний, щоб бачити його.
324 Бамберга
324 Бамберга – Відкриття Бамберги було здійснено Йоханном Палісою в 1892 році і його відкривач побачив його лише за допомогою потужного бінокля. Він майже такого ж яскравого типу, як супутник Сатурна -Титан. Це незвично, оскільки це астероїд типу С, і вони не дуже яскраві.
Джерело: https://solarstory.net/
